Proect Contro
Ви тут:  / Історія / Повернення герця

Повернення герця

В українській мові є таке слово — «герць»

Його неможливо перекласти іншою мовою. І це дуже багато говорить про українців загалом і про нашу історію зокрема.

Герць — це щось подібне до коктейлю з розвідки боєм і масового самогубства: змішати, але не збовтувати. Герць придумали запорізькі козаки і вони були єдиними, хто його використав у війні.

Герць — це найнахабніша смерть у людській історії. Або, якщо Удача, Калі та Богородиця залишаться тобою задоволені, то найкращий момент у житті українського воїна.

Перед початком бою, коли війська вже вишикувались, кілька козаків гуртувались і йшли вперед, у бік супротивника, прямо в зону досяжності куль. Там, під кулями та гарматними ядрами, вони зупинялися. І починався герць, танець зі смертю.

Козаки знущалися з ворога. Вони сміялися, кричали, вигукували образливі фрази, пританцьовували під кулями, намагаючись вивести ворога із себе. Нерідко це вдавалося, і розлючені московити, чи поляки, чи турки, чи татари зривалися зі своїх позицій, ламаючи ряди, аби стерти, заткнути, знищити нахабних українських покидьків.


І наривалися на густий вогонь козацьких мушкетів.

А якщо командувач противників усе ж таки стримував свої війська, завдання герця все одно було виконано. Козаки, які регочуть, знущаються, веселяться під градом куль, вмирають, але не припиняють смертельного танцю, здавалися ворогам напівбогами або напівдемонами. Кривавий танець приносив свої плоди.

Із герцю поверталися не всі. Завжди не всі, але завжди зі славою. Часто ніхто не повертався.
Але герць не припинявся.

Нині стародавній страшний герць повернувся. Уся Україна стоїть віч-на-віч із ворогом, обличчям до нього.

Але ми танцюємо. І знущаємося з ворога. І кричимо йому «До зустрічі на руїнах Кремля, суки!..».

Старий добрий український герць. Тільки в нас є це слово. Тільки ми завжди веселимося, дивлячись у прірву, чекаючи, що безодня усміхнеться нам у відповідь, коли зрозуміє, що ми кличемо її на танець.

Mademoiselle, voulez-vous venir avec moi?

Юрій Гудименко

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов’язкові поля позначені ( * )