Орбан. Підміна Путіна
Минулого тижня прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан разом із добре відомим українцям главою угорського зовнішньополітичного відомства Петером Сіярто відвідали з візитом столицю Республіки Сербської – автономної частини Боснії і Герцеговини – та провели зустріч із членом президії БіГ від боснійських сербів Милорадом Додиком.
Якщо згадати, що в останні місяці саме Додик є головним провідником ідеї про фактичну незалежність Республіки Сербської, наполягає на її праві мати власну армію та не визнавати інститут Верховного представника ООН у Боснії, можна зрозуміти, наскільки серйозним є жест Орбана, який прибув до Бані-Луки, ніби вона вже столиця незалежної держави – та ще й прихопив зі собою міністра закордонних справ, щоб ні в кого жодних сумнівів не було.
Якщо згадати, що цей жест – з боку не глави уряду Росії чи Сербії, а з боку прем’єр-міністра держави, яка є членом ЄС і НАТО, все стає ще очевиднішим. До того ж цей візит Орбана – у відповідь. Нещодавно Додик і президент Республіки Сербської Желька Цвіянович були в Будапешті. Але цю їхню поїздку ще можна було пристойно пояснити: керівники регіону Боснії і Герцеговини відвідують Угорщину, розвивають контакти. Але коли Орбан полетів у Баню-Луку з візитом у відповідь, це продемонструвало, що прем’єр-міністр Угорщини робить конкретні зусилля для заохочення сепаратистських настроїв боснійських сербів і розколу Боснії і Герцеговини.
І цим балканська активність Орбана не обмежується. Напередодні його візиту до Республіки Сербської стало відомо, що колега Орбана з Північної Македонії Зоран Заєв, прихильник європейської та євроатлантичної інтеграції своєї країни, подав у відставку після вкрай невдалих для його партії результатів на місцевих виборах – соціал-демократи Заєва поступилися опозиції меріями майже всіх великих міст країни, зокрема столиці Скоп’є. А тріумфатором виборів стали опозиціонери з партії ВМРО-ДПМНЄ, чий колишній лідер і колишній прем’єр Никола Груєвський, відомий тісними зв’язками з Кремлем, після поразки на виборах і початку судового переслідування в корупційних справах утік… до Угорщини і отримав політичний притулок.
Напередодні місцевих виборів делегація партії ВМРО-ДПМНЄ відвідувала Будапешт і зустрічалася з Орбаном, який заявив про її підтримку. Ну і найчудовіший факт: нова керівниця Скоп’є Данела Арсовська, голова Спілки господарських палат країни і незалежна кандидатка, підтримана опозицією, є почесною консулкою Угорщини в македонському місті Штип. Який збіг!
А тепер додамо до цього коктейлю із сербської ракії та македонської мастики трохи української горілки. Хоча в угорському випадку краще говорити про газований напій. Тому що готовність Орбана до підписання угоди з «Газпромом», яка практично знищила всю логістику отримання Україною газу, що закуповується нею на спотових ринках у Європі, – це вже не жест, а справжнісінький вчинок, спрямований на дестабілізацію української енергетики. При цьому не треба думати, що Орбан не розуміє, що робить. Якраз дуже добре розуміє – як чудово розумів, що робив, коли відкрив кордони Угорщини для виїзду мігрантів і спровокував одну з найбільших криз у сусідніх Німеччині та Австрії, що миттєво посилило позиції ультраправих антиєвропейських партій, які підтримуються Москвою, у всій Європі.
Орбан – жорсткий і холоднокровний гравець, який вміє мислити стратегічно. І він точно знає, що його дії допоможуть зруйнувати Боснію і Герцеговину, допоможуть повернути до влади в Північній Македонії політиків, налаштованих на особливі відносини з Росією та Китаєм, а зовсім не на європейську інтеграцію країни, допоможуть повернути вплив в Україні силам, які стверджуватимуть, що заради дешевого газу можна і забути про Крим та війну.
І все це посилить позиції самого Орбана, його особливу роль у ЄС – позицію опонента європейських цінностей, який із ЄС іти не збирається, але створює навколо себе «іншу Європу», орієнтовану на Путіна.
І Путіну в усе навіть втручатися не треба. Слід просто спостерігати й у долоні плескати. Хіба володар зла Саурон з епопеї Толкіна «Володар перснів» втручався, коли діяв його союзник Саруман, колишній добрий чарівник, який використав свою силу для підтримки зла?
А Орбан – точно такий самий Саруман. Антикомуністичний активіст і реформатор, який боровся проти авторитаризму і привів країну до НАТО в перший термін свого прем’єрства, він перетворився на лідера, який намагається позбавити перспектив уже не лише угорців, а й усіх, хто готовий йому довіритися. І явно отримує задоволення від своєї нової ролі – ролі дестабілізатора всеєвропейського масштабу.
Раніше на таку роль міг претендувати тільки Путін.
