Кінець сухопутного коридору: Україна системно випалює логістику РФ до Криму
Дрони середньої дальності набули масовості й об’єктивно змінюють перебіг війни. Це визнають навіть упороті російські воєнкори.
Факт: українські безпілотники спокійно долітають до траси Таганрог – Джанкой, яка проходить узбережжям Азовського моря на відстані 100–160 км від лінії фронту. Саме нею йде майже все постачання угруповань РФ у Запорізькій, Херсонській та південній частині Донецької областей.
Друга ключова артерія – траса Маріуполь – Донецьк.
Третя – сухопутний залізничний коридор із Росії в окупований Крим.
Усі вони опинилися в зоні систематичного ураження.
Що сталося.
12-й корпус Нацгвардії «Азов» оприлюднив відео ударів по логістиці безпосередньо в Маріуполі та навколо нього з дистанції 160 км. До цього «Азов» фактично взяв у повітряну блокаду Донецьк. Російський воєнкор Володимир Романов з тривогою заявив: «Тилова, здавалося б, траса. Тепер вона в зоні досяжності противника, і противник ріже трасу». Він опублікував кадри згорілої автоцистерни на узбіччі. Його колега Алєксєй Живов додав: «Противник атакує логістику на цій дорозі американськими дронами типу “Ланцет” на “Старлінку” з дальністю до 200 км. Вкрай тривожний сигнал». Пропагандистський канал «Молот ведьм» констатував: «Над маріупольською ділянкою траси Р-150 парами літають ворожі “Хорнети” і відшукують цілі – переважно бензовози та військовий транспорт. Рух ключовою дорогою вже зупиняється». Далі той самий «Молот ведьм» визнав головне: «Уся робота українських дронів аналізуватиметься американськими нейромережами. Протягом півроку-року ми зіткнемося з повністю автоматизованими “Хорнетами”, які неможливо придушити РЕБ. Дрон просто кружлятиме над районом, поки нейромережа сама не обере пріоритетну ціль». Іншими словами, противник сам підтверджує, що нинішнє полювання на трасах є не лише знищенням логістики, а й масовим навчанням майбутніх повністю автономних систем ураження.
Характеристики й суть.
Ідеться не про дорогі далекобійні FP-2 із бойовою частиною 60–100 кг і ціною до 100 тисяч доларів, призначені для ураження стаціонарних об’єктів. Йдеться про масові дешеві мідлстрайк-дрони – клас «Хорнет» (Hornet). Це українська розробка та виробництво, попри російські вигадки про «американський Ланцет». Дрон має автономну систему навігації на основі машинного зору, орієнтується за візуальними картами рельєфу, не використовує GPS і не потребує Starlink – зв’язок із супутником йому не потрібен саме тому, що ціль визначається на борту. РЕБ проти нього безсилий. Дальність – мінімум 150 км, у реальних бойових вильотах фіксують до 200 км. Бойова частина – до 5 кг, чого цілком достатньо для гарантованого знищення будь-якої неброньованої техніки, наливника, фури, штабного автомобіля, а також елементів ППО – радарів, пускових, кабін управління. Окремо застосовуються дрони серії B2 від компанії ATMY: варіант B2-70 з БЧ 8,5 кг і дальністю 400 км за ціною 12 000 євро, та B2-125 з БЧ 18,6 кг і дальністю 320 км за 14 500 євро. Їхня бойова частина трощить вантажівки, легковий транспорт, пункти управління, склади ПММ. Ці засоби в рази дешевші за FP-2, що дозволяє використовувати їх сотнями на добу, включно з роєвими нальотами, де втрата окремих одиниць некритична.
Логіка дій Сил оборони.
Спочатку – планомірне знищення прифронтового ППО ворога. Лише за перший тиждень травня підрозділи Сил безпілотних систем під командуванням Роберта Мадяра знищили 11 одиниць: два «Бук-М3», ЗРК «Стрела-10», «Тор-М2», «Тунгуска», а також залізничні цистерни, склади, пункти управління БПЛА, нафтобази. Знищення прифронтового ППО відкриває коридор для масованого проникнення мідлстрайк-дронів у глибокий тил на 100–200 км. Далі ці дрони залітають на визначені логістичні артерії і починають вільне полювання – випалюють бензовози, вантажівки з боєкомплектом, техніку з поповненням, автотранспорт командирів. Результат: паливо, боєприпаси, продовольство, резерви не доїжджають до передової. Безперебійне постачання, на яке розраховували під час планування літньої кампанії з ударом на Запоріжжя, Запорізька, Херсонська, південно-донецька групи військ залишаються без ресурсів. Вартість знищеного палива, машин і вантажів уже багатократно перевищує вартість витрачених дронів. А головне – противник не має засобів протидії: авіації бракує, ППО вибито або відтягнуто вглиб, РЕБ не працює проти візуальної навігації.
Виття Z-спільноти.
Романов, Живов, «Молот ведьм», «Рибарь» – усі фіксують одне: «тилова траса перестала бути тиловою», «противник ріже трасу», «вкрай тривожний сигнал». Показово, що російська пропаганда судомно намагається приписати дрони американському виробництву, аби не визнавати технологічний ривок України. Жоден із них не може пояснити, чому російський ВПК, який має на порядок більше фінансування та централізоване планування, не спромігся створити аналог, натомість клепає танки «Т-90М» і «Т-80БВМ» із жалюгідними «мангалами», які дрони випалюють із першого заходу. Ігор Гіркін із в’язниці пише: «Ми всією країною принижені перед усім світом нашою видатною нездатністю захистити статус великої держави. Ми дозволяємо захоплювати наші судна, постачаємо ресурси державам, які виробляють дрони, що щодня падають на голови російських солдатів… Не можемо розгромити ворога». Гіркін та інші шовіністи деморалізують власну аудиторію, визнаючи стратегічну безпорадність.
Що це означає та чим закінчиться.
Сухопутний коридор у Крим перетворюється на дорогу смерті. Залізничний пором у Керчі вже знищено, Керченський міст небезпечний для постійного використання, порти палають після ударів «Нептунів» та FP-2. Єдиною відносно стабільною ланкою залишалася саме мережа автомобільних шляхів через Мелітополь – Бердянськ – Маріуполь – Таганрог. Тепер їх системно випалюють. Противник змушений переходити на нічні, розосереджені перевезення малими партіями, що радикально знижує обсяги постачання. На фронті це означає: наступальний потенціал південного угруповання ЗС РФ стрімко деградує. Перекидання 40 одиниць техніки на добу в бік Бердянська (за даними Головкома Сирського) не має сенсу, коли пальне й боєприпаси знищуються за 100 км до передової. Удари по складах і штабах, які здійснюють важкі дрони та авіація, довершують руйнування системи управління.
Наступний етап, про який уже попереджають самі Z-канали, – перехід до повністю автономних дронів із нейромережевою селекцією цілей. Дані нинішніх вильотів використовуються для навчання моделей, які через 6–12 місяців дадуть змогу запускати сотні, а потім тисячі дронів без жодного зв’язку з оператором. Вони самостійно кружлятимуть над заданим районом, розпізнаватимуть тип транспорту, наявність військових усередині, пріоритетність цілі й завдаватимуть удару. Жоден РЕБ, жодна ППО не зупинить рій із кількох сотень таких апаратів. Те, що зараз відбувається на трасах Приазов’я, – лише перша фаза. Після опанування технології українські дрони зможуть працювати і в глибині території РФ, куди Starlink не добиває, але де машинний зір не потребує жодного зовнішнього сигналу. Російська логістика в прикордонних областях, а потім і далі буде знищена. Єдиним «засобом захисту» стане повне припинення руху будь-якого транспорту, що означає економічний колапс цих регіонів.
Війна на виснаження виграється дешевим масовим засобом, який знищує дорогий ресурс. Щоденні втрати ЗС РФ на фронті за час так званого «великоднього перемир’я» залишилися на рівні 900 осіб убитими й пораненими, що відповідає звичайній інтенсивності. Жодного зниження темпу знищення живої сили та техніки не відбулося. Водночас Сили оборони провели ротації, поповнили боєкомплект, евакуювали поранених. Виробництво «Хорнетів» та B2 масштабується, вартість одиниці падає. Російська ж оборонка продовжує гнати танки, які на полі бою перетворюються на металобрухт за лічені хвилини. Це фундаментальна асиметрія, закладена Залужним як ідея технологічного стрибка, яка матеріалізується просто зараз.
Прогноз: повна деградація системи постачання угруповання РФ
Наступальна операція, яку противник спробує розгорнути влітку, захлинеться через брак пального та боєприпасів, не кажучи вже про негайне знищення колон на марші. Після цього утримання Запорізької та Херсонської областей стане для російської армії логістично неможливим.
Технологічна перевага України, помножена на математику вартості, перетворює позиційну війну на пастку, з якої противник не має виходу. Саме тому Z-воєнкори виють, називаючи дрони «американськими», а Гіркін із камери пише про «стратегічну неспроможність» – вони бачать кінець, але не можуть його зупинити.
Залишити коментар