Про надзвичайну тактику росіян
Я не можу собі поки що знайти цьому пояснення
Вони поводять себе як на навчаннях – їдуть вперед поодинці, невеликим групами і навіть великим колонами, зовсім не думаючи, що перед ними є ворог, озброєний хоч і не завжди найсильнішою, але дуже часто – найсучаснішою і дуже небезпечною зброєю.
Вони з винятковою тупістю підставляються і безславно гинуть. Я був свідком, як їх бойові машини перетворювалися буквально у невеличкі хмарки у нашому ясному небі. Їх розстрілювали наші просто як у тиру.
Вони розташовуються у своїх таборах так, ніби у нас немає далекобійної артилерії, вертольотів і літаків, Точок-У.
Вони засилають абсолютно беззмістовні ДРГ, котрі діють радше як смертники, чим сили спеціальних операцій.
Якщо порівнювати їх із сепарами (ми, до речі, за звичкою постійно мимоволі їх так звемо), то порівняння на користь сепарів – тому частини останніх поводять себе вкрай обережно, порівняно з чистокоровно «російськими» частинами.
Нині росіян багато, вони озброєні численним металобрухтом, але воюють ті, кого я бачу, вкрай дивно.
Може, інші частини показують більшу боєздатність. Тим не менш, я часто спостерігаю чимало схожих вражень від побратимів, що б’ються в усіх кутках моєї країни.
Так, ніби відбуваються якісь принесення жертв схибленими некромантами у Кремлі. Багато хто дійсно не може пояснити ні розгул репресій Сталіна у 1937, ні стиль війни його у 1939-1945 роках, коли ні за цапову душу нищилися сотні тисяч людей.
Дивно все це.
