Proect Contro
Ви тут:  / Аналітика / Фіни не пишаються «фінляндизацією» і не бажають її Україні

Фіни не пишаються «фінляндизацією» і не бажають її Україні

фінляндизація

Французький президент Еммануель Макрон палко заперечив у Києві 8 лютого, що він використовував термін «фінляндизація», заявивши, що не вимовля його «ні у розмовах з журналістами, ні на переговорах» у намаганнях вгамувати войовничість Москви щодо України та зменшити напруженість у Європі

Перегляд повідомлень зокрема в газеті Le Figaro дає підстави припустити, що слово «фінляндизація» було висновком журналістів з почутого від Макрона у літаку в дорозі до Москви 7 лютого.

Le Figaro прямо цитує французького президента так: «Путін хоче засадничих змін в політиці НАТО. Необхідно знайти рішення, щоб регіон безпеки НАТО співіснував з Росією. Відповідним елементом є неприєднання України до НАТО».

Коли наступного дня Макрон стояв поруч з президентом Зеленським у Києві, то не скористався нагодою, щоб сказати, що він підтримує не раз проголошене Україною прагнення вступу в НАТО, чи в Європейський Союз.

Поява слова «фінляндизація» викликала новий спалах дискусій про те, чи може Захід піти на задоволення певних вимог Москви і зокрема вимоги про те, щоб союз НАТО більше не приймав нових членів і не розширював свої гарантії безпеки на інші держави, насамперед на Україну.

«Термін стосується суворого нейтралітету Фінляндії під час Холодної війни, затвердженого договором з Москвою 1948 року в часи високої напруженості між Радянським Союзом і Заходом. Договір запевняв, що Фінляндія, на відміну від інших країн Східної Європи не зазнає радянського вторгнення, але в обмін на це залишалася поза НАТО і дозволяє сусіду — велетню значний вплив на маою внутрішню і зовнішню політику», — роз’яснює своїм читачам часопис The New York Times.

Контроль навіть внутрішнього життя Фінляндії з Кремля був таким жорстким, що в країні, як розповідають сучасники, наприклад, було неприпустимо обговорювати напад Радянського Союзу 1939 року і друкувати мапи, де би позначалися близько 9% територій анексованих Радянським Союзом, зокрема фінське місто Виборг.

Фінляндія не могла вступити не лише у НАТО, але й в інші західні організації і лише після розвалу Радянського Союзу скористалася можливістю 1995 року вступити у Європейський Союз.


Фінські посадовці і коментатори спостерігають за тим, як час від часу термін «фінляндизація» виринає у західних політичних дискусіях, а деякі намагаються вказувати, що вони не вважають свій досвід позитивним та не бачать користі від його застосування в теперішніх умовах.

«Використання терміну “фінляндизація” в контексті і без контексту вважається образливим у фінських дискусіях про закордонну політику», — відреагував у Twitter колишній фінський урядовець а зараз політолог Александер Стабб, додавши, «старі терміни рідко спрацьовують в нових ситуаціях».

В ці дні голова фінського парламентського комітету у закордонних справах Міка Нііко був змушений піти з посади, через видалений згодом йог допис у Twitter, в якому він закликав Макрона відверто «сказати, що Україна не вступить в НАТО».

Нііко, парламентарій від праворадикальної Партії фінів, пояснив, що його допис був «погано сформульований» і натомість наголосив, що він очевидно «підтримує суверенітет України та зовнішньополітичну позицію Фінляндії».

«Звичайно, я вважаю, що кожна незалежна держава вільна подавати заяву на членство в НАТО. Наразі членство України в НАТО, я розумію, нереальне. Продовження діалогу та зменшення залякування є важливими для послаблення напруженості», — пояснив політик.

Президент Фінляндії Саулі Нііністо проголосив нещодавно, що його країна вважає «можливість подання заяви на вступ в НАТО» невід’ємним правом і частиною своєї безпекової політики.

Фінський часопис Helsingin Sanomat нагадує, що слово почали застосовувати в Німеччині у 1950-60-х роках як застереження для негативного позначення процесу «перетворення на Фінляндію».

Часопис цитує директора фінського Інституту закордонної політики Міку Аялтолу із застереженням: «Є рівно три країни на західному кордоні Росії, які не входять до НАТО. Це Білорусь, Україна і Фінляндія. Якщо Росія вже проковтнула Білорусь і візьметься за Україну, то наступною у списку вимог може бути Фінляндія».

На фото зверху: Фінський президент Урго Кекконен з генеральним секретарем Комуністичної партії СРСР Леонідом Брежнєвим 18 травня 1977 р.

Богдан Цюпин

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов’язкові поля позначені ( * )