Proect Contro
Ви тут:  / Політика / Чому люди так не люблять Володимира Зеленського?

Чому люди так не люблять Володимира Зеленського?

Чому часто називають його поганими словами, бажають зла та відчувають пекучий сором через його дії?

Погоджуся з тим, що він просто недолугий президент. Проте недолугих у нас багато, а настільки гострий негатив отримує тільки він.

Це можна пояснити лише однією причиною — Зеленський послідовно нищить інститути. Інститути, які були для нас усталеними балансирами, які всім у владі заважали, ускладнюючи життя, але разом із тим берегли нас від того, аби країна не скотилася у якийсь тоталітаризм в одну мить. Зеленський нищить ці інститути іноді заради якихось дріб’язкових миттєвих потреб. Іноді здається, що більшу частину своїх дій він спрямовує саме на це. Я можу навести десятки прикладів «покручених» або повністю знищених за два роки інститутів, і жодного прикладу інституту створеного або посиленого. Я бачу послідовний перехід від інституційного управління, навіть там, де воно було, до управління ручного з повним ігнором інститутів і процедур.

Можна окремо обговорювати причини такого підходу. Чи то просто колективний Зеленський не вміє в інститути і не розуміє їхню природу та механізмів дії. Чи то вважає «буржуазними забобонами» і формальністю, яка нічого не варта, на яку взагалі всім начхати. А може, це дійсно послідовна гра на вибудовування системи ручного управління, яке відкриває шлях до диктаторських повноважень. Скоріш за все, це комбінація всіх трьох чинників. Але мені значно важливіші результати, і вони однозначні.

Почалося це все прямо з обрання. Згадайте призначення дострокових парламентських виборів за феєричними, не передбаченими жодним законом причинами. І всі без винятку сперечались, кому це вигідно, а кому ні, тільки не про те, що Зеленський руйнує інститут.

Потім заради можливості призначити Богдана «хитро» обійшли закон, перейменувавши Адміністрацію в Офіс Президента. Де тепер той Богдан? Його немає. А практика зґвалтування законодавства такими методами зміцнилася, закріпилася і посилилася.

Війни з Конституційним Судом України і судовою владою загалом. Питання ж не в Тупицькому, якого я сам дуже не люблю. Питання в «революційному» методі спроби звільнення судді через скасування рішення про його призначення.

Я вже не кажу про постійне ігнорування регламенту у Верховній Раді, хоча там можна цілий епос писати. На Закон України «Про регламент ВР» просто забили болт і в турборежимі ігнорують виписані там процедури.


Окреме питання з корпоративним управлінням і незалежністю «Нафтогазу». Мені, якщо чесно, не дуже цікаво Коболєв чи Вітренко очолюють «Нафтогаз». Так, мені Коболєв подобається більше. Але це для мене не критично. А ось той факт, що заради заміни одного на іншого просто знищили систему призначень, повноваження Наглядової ради, зіграли в лядський цирк зі «звільненням на 15 хвилин» Наглядової ради й у підсумку вбили всю систему — це цікаво і важливо. Тому що піде Коболєв, піде Вітренко, а більш-менш працездатна система знищена.

Так, мені однозначно більше подобався Смолій у Нацбанку, ніж Шевченко. Але і це вторинне питання. Якби сам порядок призначення Шевченка не викликав таких питань, а головне, якби не тотальна зачистка Правління НБУ і повна ліквідація колегіальності в прийнятті рішень, то я б не дуже цікавився питанням. Навіть корупційне минуле Шевченка мене б цікавило значно менше. Тому що зараз біда не в Шевченку, Смолію, Іванову чи Пупкіну. Зараз жах ситуації в тому, що за фактом практично знищена незалежність НБУ, внутрішня система стримувань і противаг, і НБУ стає повністю підконтрольною президентові й ОП структурою.

Голосування щодо «антиолігархічного закону» — квінтесенція всього цього руху. Самі норми закону створюють не інститут і процедуру, а черговий спосіб ручного впливу повністю підконтрольної президенту структури на великий бізнес. І всім знову байдуже. Усі зважають виключно на те, виграє чи програє від цього якийсь політик чи бізнесмен особисто і як зміниться розклад у тераріумі однодумців.
Тільки інститути і процедури дають довгостроковий ефект. Зміняться чиновники й політики, забудуться їхні прізвища, а інститути і процедури будуть працювати. Чи ні. Тільки працездатні інститути можуть бути «м’яким» запобіжником від спроб узурпації влади. Тільки незалежні інститути, які якісно працюють, забезпечують адекватний бізнес-клімат і дозволяють реалізовувати довгострокові проєкти в економіці. І саме те, що робить з інститутами політик чи політична сила, і має бути одним із ключових критеріїв його оцінки.

Колективний Зеленський же по цій дисципліні заслужив «незадовільно». Причому, на мій погляд, уже без права перездачі.

Микита Соловйов

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов’язкові поля позначені ( * )

Я из Беларуси. Хочу «как в Украине»

Я из Беларуси. Хочу «как в Украине»

Да-да, именно так – с фейерверками под ОП, с разбитыми стёклами и граффити на стенах. Находись я сейчас в Беларуси,…
Что ощущает человек, находясь в петле?

Что ощущает человек, находясь в петле?

Такой вопрос задал себе Николае Миновичи в 1905 году. Он был судмедэкспертом и криминологом, поэтому ответ имел большое значение.