Розконсервація протесту

Учора, після дворічної перерви, на Майдан знову вийшли люди протестувати проти дій влади

Розконсервація протестного руху відбулася.

Людей було небагато, приблизно стільки ж, скільки і на першому протесті в жовтні 2019 року, який був спровокований спробою Зеленського виконати вимоги Путіна. Тоді, у 2019 році, ті перші сотні протестувальників поступово перетворилися на десятки тисяч і Зеленський зробив свій перший відкат назад.

Але поглинання України не зупинилося, а просто сповільнилося. На радіо стали повертатися російські пісні, відновлюватися співпраця і торгівля з РФ, і на ЗАЗі випускатися автомобіль “Лада”.

Точно так само як сталося і в Грузії після перемоги там проросійський сил. Русскій мір став пролазити в усі сфери їхнього життя і наразі Грузія є однією з країн, що допомагають Росії обходити санкції.

Чому Путін не став чекати 10 років, як у Грузії і вирішив прискорити поглинання України, навряд чи буде скоро відомо. Чи то вік підштовхнув, чи то місцеві колаборанти переконали, що опору не буде, як у Криму, а може, побоювання того, що наступний президент закриє це вікно і повернеться до політики опору цьому поглинанню, – це не має значення.

Важливо, що відсіч ЗСУ і ТРО була жорсткою і несподіваною для них. Несподіваною вона була, найімовірніше, і для самих колишніх регіоналів в Офісі Президента. Із цією несподіванкою і подальшою за нею розгубленістю були, мабуть, пов’язані й перші успіхи ЗСУ з деокупації захоплених територій.

З цими успіхами також надійно закріпився зв’язок із Валерієм Залужним, звільнення якого дивним чином збіглося з його ж нагородженням. Нагородили за те, за що і звільнили. Такий їхній, блд, стиль.

Деякі позитивні діячі тут почали виправдовувати це звільнення, тим що президент мав право на це звільнення і нічого цим не порушив.

Також він мав право і можливість зупинити військові програми у 2019 році, відвести війська і розмінувати підходи з Криму, завдяки чому ми зазнали найбільших територіальних втрат. Право то він мав, але в підсумку спровокував напад і полегшив захоплення.

Хіба ті дії не нагадують нинішні?

Основні патріотичні політичні сили до вчорашнього протесту не приєдналися. Так бояться повторень подій столітньої давнини, коли внутрішнє протистояння завадило зрештою здобути Україні незалежність, що дозволили “Слугам народу” розгорнути в країні рівно те, з чим вони й борються – свою внутрішню Росію.
Ніхто, будучи при здоровому глузді, не закликає і не закличе оголити фронт і знищити систему управління країни та армії або вчинити якісь дії, які можуть до цього призвести.

Однак, коригувати дії влади ми просто зобов’язані. Наша нинішня влада прийшла з гаслами зупинити війну, але їхні дії призвели рівно до протилежних результатів. Замість заклику до протидії, мобілізації та концентрації зусиль у найнебезпечніший час після початку вторгнення, вони якомога більше розслабляли і присипляли населення розповідями про швидке завершення війни за два тижні.

До виборів президента в Росії Путіну потрібно кинути народу якусь кістку з проголошеною перемогою і в ці місяці за руками наших зелених шулерів потрібно стежити особливо пильно.

Валерій Залужний, чекаємо на Ваше перше звернення до нації вже не в ролі Головнокомандувача.

Сергій Шатілін