Proect Contro
Ви тут:  / Аналітика / Як ми доковуємо собі національний стереотип

Як ми доковуємо собі національний стереотип

Коли я розповідав їм, як ми збираємося перемогти, як нам для цього потрібна зброя та підтримка, то на початку війни іноземні журналісти дивилися на мене, як на смертельно хвору дитину

Мовляв, кріпись, любчику, віримо в найкраще, тримайся, ми з тобою.
Зараз, коли вже стало очевидно, що ми не просто чинимо безнадійний спротив, а дуже навіть рвемо ворогові сраку на фігурну букву z, в очах моїх візаві з’явилося щось схоже на острах та трепет.

Наче я їм розповідаю, як завтра піду на Вельзевула, і що треба б мати до рогатини запасний держак. При цьому вони вже знають, що я можу, та для них все одно таке буденне обговорення того, як нищити тварюку розміром в континент, в голові не вкладається.

Ми робимо собі репутацію.


Зачатки цієї репутації вже були — в тих небагатьох голлівудських фільмах, де були українці, вони мали вигляд іронічних відчайдух — причому що хороші хлопці, що поганці. Тепер ми доковуємо собі національний стереотип. Поки що він виходить потужним: українці — це люди, проти яких ти не хочеш стояти.

Never mess with Mother Nature, mother-in-law and motherfreaking Ukrainians!

Особливо приємно, що цей стереотип ми куємо, як Залізний Трон, зі зброї наших ворогів. З залишків репутації Росії як непереможної та нездоланної сили, якій досить навалитися, щоб розчавити будь-кого. Тепер ми можемо казати, що попередніми перемогами Росія завдячувала українцям в її складі — і світ прийме це пояснення, бо воно виглядає логічним.

Ми не просто даємо про себе знати, ми створюємо для нащадків образ, який житиме віки. І треба дуже постаратися.

Віктор Трегубов

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов’язкові поля позначені ( * )