Кальчо – що це?
Кальчо – старовинна флорентійська народна забава, що являє собою футбол без правил, але в стильній формі епохи Ренесансу
І в якої дуже дивовижні й цікаві правила! Дізнавшись про них, ви одразу зрозумієте, що футбол для дівчаток, а М-1 і комплексні єдиноборства – забави для ботанів, які комплексують. Адже кальчо – не гра, а буквально апофеоз мачизму
У Кальчо (” копняк” італійською) грають у Флоренції з XV сторіччя донині. Це гра в м’яч за дуже-дуже чоловічими правилами.
Піщаний майданчик 50х100 метрів поділений на 2 поля. У командах по 27 чоловіків. У кінці кожної половини поля стоять ворота, куди потрібно закинути м’яч.
Способи ведення м’яча не обмежені: нести в руках, штовхати і кидати. Силові прийоми так само не обмежені – атакувати можна і супротивника без м’яча, причому атакувати будь-яким способом, включно із захопленням, кидками, утриманням, ударами руками і ногами. Попросту кажучи, вийшов на поле і бий хлопців в інших кольорах. Єдине обмеження гри – заборона на групові сутички, щоправда, це мало кого зупиняє. Тривалість матчу 50 хвилин. Після кожного голу команди міняються полями. Грають без захисного спорядження і без замін. Якщо протягом матчу гравець вибув через травму, команда продовжує гру в неповному складі.
Історики знаходять витоки кальчо в дрвевнеримському гарпастумі – командній грі з м’ячем, суть якої відображена в назві – “забрати силою”. Імовірно, у кальчо грали й до XV сторіччя, але саме у XV сторіччі змогли його інституціалізувати: впорядкувати, запровадити жорсткі правила, ну і ввести природну агресію в жорсткі рамки спорту, що було соціальним успіхом суспільства. Гра майже не змінилася з того часу, хіба що бригаду медиків на поле додали.
Ігри відбуваються під час карнавалу і дуже видовищні, адже команди одягнені в спортивну форму епохи Відродження, за переказами дизайн розробив Мікеланджело. Грають напівголими в панталонах кольорів своєї команди, що сформовані за історичними кварталами Флоренції: “Білі” з Санто-Спіріто, “Синьо-блакитні” з Санта-Кроче, “Червоні” з Санта-Марія-Новелла та “Зелені” з Сан-Джованні.
Склад команд схожий на сучасний футбол: нападники, півзахисники, захисники. Найчастіше успішними гравцями в кальчо стають регбісти, борці та бійці різних єдиноборств, які вийшли в тираж. Досвід, сила і воля до перемоги тут знаходять собі застосування.
Фінальний матч проводять на площі Санта-Кроче в день Іоанна Хрестителя 24 червня. Виходу команд передує парад міської варти з 500 солдатів в історичних обладунках із сурмачами, барабанщиками і прапороносцями. У центрі поля встановлюється намет Капітана, який не дає вилитися грі в масове побоїще. Крім того, є рефері та 6 арбітрів, а також Судовий комісар і Maestro di Campo – він головний з наведення порядку. Весь суддівський корпус одягнений за модою епохи Відродження. Гра починається після пострілу з кулеврини.
Хорошими гравцями в кальчо були кілька римських пап і антипап. Протегували цьому спорту і князі Медічі. Найвідоміший матч стався під час облоги міста військами Карла V. Гравці ганяли м’яч під артилерійським обстрілом, хоча ігрове поле перебувало в зоні видимості армії, що облягала місто. Флорентійці демонстрували непохитність свого духу, проте пізніше здали місто.
Ну і вишенька на торті. Усе це відбувається не заради грошей чи слави. Мужики б’ються за корову! Головний приз – теля місцевої породи.
