Три роки Зеленського

21 травня 2019 року відбулася інавгурація Зеленського

Помилки і успіхи трьох років.

Почнемо з провалів:

• Давайте визнаємо, що головну помилку зробив український народ. Проігнорувавши гасло «Армія. Мова. Віра» — українські виборці дали зрозуміти путіну, що це для них неактуально.
  Протистояти путіну хотіли лише 25% громадян. Іншим подобалися Зе!вислови: «просто пєрєстать стрєлять», «дагаварімся пасрєдінкє», «Мір в глазах путіна».
  Натомість, слова «а то путін нападе» — викликали в українців гомеричний регіт.
  От у бідолаги путіна і склалася стійка уява, що українці не чинитимуть спротив, що мир для них важливіший гідності.
  І КОЖЕН, хто голосував за Зеленського – своїм бюлетенем кував у путіна і його камарильї впевненість у потрібності війни і легкості перемоги.
  «Та вдруг-шо, хоть поржем» — виявляється насправді не дуже ржачним.
  Це урок нам і нашим дітям. Голосуєш – думай про далекі наслідки свого голосування.
• Зеленський обставив себе фаворитами. Ті, хто мав сміливість бути хоч трошки самостійними, як от Богдан, Разумков, Смолій – тих пішли.
  Залишилися не професіонали, а царедворці.
  Виключення – армія. Але це заслуга не так офісу президента – як старання наших союзників, які настійливо рекомендували хоч у цій царині зробити ставку не на фаворитів, а на професіоналів.
• Як наслідок, корупція в країні повернулася до рівня режиму Януковича. Велике будівництво – це мільярдні відкати. Це розбещення фаворитів, яке не надовго припинила війна. І яке безумовно вже зараз знову розпочалося при відбудові звільнених територій.
• Відбулося згортання реформ. Через міжбюджетні відносини – реформи децентралізації. Яке зараз, при воєнному стані набуло зловіщих форм. Заторможено судову реформу. Стала притчею криза Конституційного суду.
• Відбулася фасадизація деяких реформ, як от відміна недоторканості (а вийшло як можливість Зе! через генпрокурора здійснювати репресії) чи закону про імпічмент (по якому зняти президента неможливо). Багато популістичних і пафосних рішень приймалося і президентом і КМУ.
• Зеленський і К електорально залежні. Тому усі рішення спочатку підсвічували у фокус-групах – зайде піплу, чи ні. Тобто фактично не вели народ і країну у майбутнє, а підлаштовувалися під ситуацію, тільки б не втратити рейтинг.
• Україна абсолютно провалила боротьбу з КОВІД-19, при цьому Зе! заявив себе майстром спорту у цій боротьбі.
• Взагалі піар – це єдине (крім грабувати), чим займався офіс президента. Це дратувало усю експертну спільноту (яка не танцювала в пулі Зеленського) та ДУЖЕ – наших союзників.
• Постійні наїзди на союзників у стилі «Альо, гараж, чому ми не в НАТО?» — дратували ще більше.
• Вагнергейт та супутні скандали наштовхували до висновків, що в ОП є один або кілька кротів РФ.
• Натомість, влада фабрикувала справи проти лідерів опозиції і лідерів громадської думки.
• Зірвано оборонні замовлення. Кілька років не виконувалися програми по створенню своїх ракетних систем, протитанкових систем. Це аж дуже схоже на спецоперацію ФСБ.
• Загальна неготовність до війни. Тут можна писати окремо і дуже багато. Але розміновані Чонгар і Перекоп, неготовність попередити людей про небезпеку (а значить – продемонстрована недовіра до власного народу), відсутність системної роботи з головами громад, ігнорування попереджень союзників і відверта брехня (згадайте про шашлики) – все це думаючих людей наводить на думку, що не просто (як каже Арестович про*балі), а фактично як керівники держави – вчинили або злочинну халатність, або те, про що зараз не можна говорити.
• Вже у час війни Зе!команда і оживший після місяця поневірянь Єрмак роблять зачистку опозиційних телеканалів, абсолютно незаконно примінивши до них військову цензуру (Прямий, Еспресо, 5-й канал). Зачищається все. Поки країна воює – ОП готується до виборів.
  

  Тепер про те, що було зроблено правильного:

• Прийнято земельну реформу. Це однозначно в плюс. Хоча розуміємо, що тут до голосувала ЄС і Голос.
• Нам повезло, що Зе! електорально-залежний. І в рішучий час це добре для країни. Зеленський відчув і зрозумів стихійний порив українців стояти на смерть проти орди. Прийняв виклик путіна. Десь на місяць пропали єрмаки і «іже с німі». І при повному невтручанні ОП — ЗСУ, тербати і партизани здобули перші перемоги.
• Найбільшим здобутком Зеленського вважаю його невтручання у дії військових. На росії путін воює по глобусу – і ми бачимо результати його бездарності. Зеленський же фактично виступає лише речником ЗСУ і МЗС. Його сценаристи пишуть просто геніальні тексти.І будемо відверті – Зеленський їх дуже талановито зачитує перед різними парламентами і всередині країни.

Це якщо дуже коротко. Як бачите, я похвалив Зеленського. Тому ніяких розмов про критику. Не на часі. Але ще через два роки все буде Україна.

Віктор Бобиренко